Словник церковно-обрядової термінології. - Львів; Свічадо.. 2001.
величання — я, с. 1) Дія за знач. величати. 2) Дія за знач. величатися 2). 3) Короткий хвалебний літургійний спів … Український тлумачний словник
величання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
хвала — и/, ж. 1) Похвала, уславлення. 2) Урочисте звеличання, прославляння кого , чого небудь; гімн. Складати хвалу. Співати хвалу. 3) у знач. присудк. сл. Вигук, що передає захоплення, величання, визнання кого , чого небудь. •• Честь і хвала/ кому,… … Український тлумачний словник
ясновельможність — ності, ж., іст. 1) Абстр. ім. до ясновельможний. 2) перев. зі сл. ваша, його, їх і т. ін. Шанобливе величання панів, гетьманів та їхніх дружин при звертанні до них або в розмові про них. 3) Те саме, що світлість 2) … Український тлумачний словник
величаніє — див. величання … Словник церковно-обрядової термінології
ясновельможність — 1 іменник жіночого роду від: ясновельможний ясновельможність 2 іменник жіночого роду шанобливе величання панів, гетьманів та їхніх дружин при звертанні до них або в розмові про них … Орфографічний словник української мови
